Берлінському Сергію Анатолійовичу 62 роки, він військовий, який неодноразово бував на Сході України. А ще — він пройшов 72 курси на Prometheus та отримав 62 сертифікати! Неймовірно, чи не так? Ми з командою жартівливо називаємо його «головним» студентом платформи, адже завершити 72 курси не кожному під силу!
У рамках рубрики #історії_наших_слухачів ми поспілкувалися із родиною Берлінських — Ганною Василівною та Сергієм Анатолійовичем, аби дізнатися про його досвід онлайн-навчання на Prometheus.
Нижче викладена історія від першої особи — Сергій Анатолійович детально розповів про те, як йому вдається так багато вчитися та зберігати жвавий інтерес до освіти.
***
Моя донька, Берлінська Марія, ще 2 роки тому запропонувала мені пройти курси на Prometheus! На жаль, я не відразу серйозно поставився до її слів і їй довелося докласти чимало зусиль, аби я змінив своє ставлення. Моя дружина, Берлінська Ганна Василівна, теж провела зі мною відповідну роботу.
З 29.04. 2020 року мною на Prometheus пройдено 62 курси за які я отримав сертифікати, та 10 курсів, за які я сертифікати не отримав. Найперший сертифікат був за курс «Психологія стресу та способи боротьби з ним».
Чому саме цей курс був найпершим?
З 2016 року я неодноразово бував на Сході України у складі 24-тої бригади імені короля Данила. Мій покійний батько, який пройшов війну від Сталінграда до Берліна, ділив своє життя на «до» та «після» війни.
Якщо відверто, я його по-справжньому зрозумів лише 19.12 2016 року, коли у складі групи військових вітав учнів Роздолівської початкової школи Бахмутського району Донецької області зі святом Святого Миколая.
70 учнів від 6 до 10 років, півторагодинний концерт і жодної дитячої посмішки. Я ніколи не думав, що мені буде так страшно, коли жодна дитина, навіть отримавши від нас подарунки, не усміхнулась…
Згодом виявилось, що півтора року тому роздолівські діти потрапили під вибухи мін та снарядів, та отримали психологічний стрес, їхнє життя було поділено навпіл — «до» та «після» війни. Я цього тоді не знав, але не зміг змиритися з тим, що діти перестають бути дітьми, тому після концерту запропонував військовим побратимам залишитися та спробувати повернути їм дитинство — зробити так, щоб вони знову усміхалися!
Серед роздолівських учнів була шестилітня Настя, якій я подарував ляльку. Я спробував її розсмішити: став співати веселі пісні, розказувати цікаві казки… Тривалий час в мене нічого не виходило і я навіть подумав, що зазнав поразки, але десь за 2 години вона нарешті мені усміхнулася! Ба більше — запропонувала, аби я її покатав на санчатах! Можливо, це була найбільша ПЕРЕМОГА у моєму житті, оскільки ця дівчинка після стресових подій, за словами її матері, жодного разу не усміхнулася.
Які курси на Prometheus вам сподобалися найбільше?
Усі без винятку пройдені мною курси цікаві, але, звичайно, є улюблені. В травні цього року я пройшов курс «Історія України. Повний курс підготовки до ЗНО». Курс викладала заслужений вчитель України, викладач історії та правознавства Курахівської гімназії Тетяна Філіпенко. Я був вражений надзвичайно високим рівнем її викладання! Мені є з чим порівняти, адже я з відзнакою закінчив у 1992 році історичний факультет Кам’янець-Подільського державного університету імені І. Огієнка.
10.07.20 я отримав сертифікат у доктора історичних наук Ярослава Грицака з курсу «Вибрані питання європейської історії». Надзвичайно цікавий курс.
Чи потрібна національна самоідентифікація? Мій прадід і моя прабабуся ідентифікували себе як поляків за національністю. Моя бабуся по лінії матері, оскільки отримала вищу медичну освіту у Петрограді, стала ідентифікувати себе росіянкою. Моя мати теж. В дитинстві в сім’ї звучала виключно російська мова. Мене віддали у восьмирічну російську школу та українська мова у дитинстві для мене була чужа!
Серйозно я замислився щодо української лише після зустрічі зі своєю майбутньою дружиною! Одного разу вона поставила надзвичайно просте запитання — чому я говорю російською, а не рідною мовою? Я не знав, що відповісти! Саме після цього прийняв рішення говорити українською! Остаточно я самоідентифікував себе як українця у 1990 році, коли партійне керівництво міста Кам’янця-Подільського віддало наказ знищити перший жовто-блакитний прапор який замайорів на одному з багатоповерхових будинків міста!
У серпні я отримав сертифікат курсу «Нова фізична культура». У липні пройшов курс «Жінки та чоловіки: гендер для всіх». В мене була ілюзія, що я досить обізнаний у цій темі. Але в процесі навчання виявилося, що це зовсім не так! Цікаві курси «Українська за 27 років», «Українська мова та література. ЗНО», «Культура та політика: багатозначність (взаємо)зв’язків». Ще прослухав курс лекцій Богдана Гаврилишина. Сподобалися також курси кандидата економічних наук Олексія Геращенка: «Економіка для всіх», «Фінансовий менеджмент», «Підприємництво. Власна справа».
Досі дивуюся: як можна про складні речі говорити так просто?
Розкажіть про те, як ви організовуєте навчальний процес — як вдається так багато вчитися?
Навчався я по-різному. Найбільш інтенсивно — у вихідні дні. Завдяки підтримці дружини мені вдавалося вчитися щодня! Мене разом з деяким іншими військовим відправили на карантин, а тому деякий час я мав змогу вчитися щодня з ранку до вечора! На Prometheus мені подобається великий вибір курсів і можливість дистанційно безкоштовно навчатися у домашніх умовах.
А наостанок — я дякую Команді Prometheus за плідну працю! Бажаю творчих успіхів у подальшій роботі!
***
До речі, Сергій Анатолійович розпочав розмову з вірша, який написав для Prometheus!
Что нас ждет впереди?
С «Прометеусом» скоро узнаем!
На вершины взойти
Нам команда его помогает!
И хоть трудно порой,
Неудачи ведь тоже бывают!
Пламя в сердце горит
Оно нас на бои вдохновляет!
Время мчится порой…
Не всегда мы за ним успеваем!
Чтобы с ним вровень стать,
«Прометеус» плечо подставляет!
Ось земную обнять –
Даже звезды становятся ближе!
Каждый миг вновь дерзать,
Подниматься и рваться все выше!
Ми щиро дякуємо родині Берлінських за те, що поділилися своїм досвідом із Prometheus. Такі історії надихають нас робити більше! Бажаємо натхнення!
