Поради від Владислава Рашкована про відновлення української економіки після війни.
Як виглядатиме економіка України після війни? Якою буде роль бізнесу у післявоєнній відбудові нашої держави? Що вже сьогодні ми можемо й мусимо робити задля майбутнього? Ці запитання лягли в основу бесіди в прямому етері з Владиславом Рашкованом – українським фінансистом, заступником виконавчого директора від України в МВФ (з 2017 року), заступником Голови НБУ, який відповідав за реформування і трансформацію банку (2014-2016).
Open talks з бізнес-експертами на Prometheus – це зустрічі в прямому етері для учасників «Буткемпу економічного відновлення»*, на яких слухачі отримують поради від експертів-практиків, щоб мати чіткий план дій на 2024 рік для створення або розвитку бізнесу.
Ділимось головними порадами від експерта.
Чи можна сподіватися на макрофінансову стабільність України наступного року? Чи вдасться утримати фінансову стабільність?
По-перше, думаю, що макрофінансова стабільність буде. Але треба розуміти, що вона залежить від того, наскільки довгою, глибокою і активною буде війна. У березні-квітні 2022 року 84-85% всіх підприємств в Україні повністю або частково зупинили свою роботу. Зараз бізнес демонструє життєстійкість: люди змогли адаптуватися, повернулися до України, перенесли виробництва в безпечні регіони. Це відображається на макроекономічних результатах: у другому-третьому кварталах ми спостерігаємо зростання на 10% порівняно з 2022 роком. Життєстійкість українців та українського бізнесу позитивно дивує наших міжнародних партнерів.
По-друге, важливі дії уряду в широкому сенсі, тобто всієї системи управління в Україні, як на рівні центрального апарату, так і на рівні регіональної, муніципальної влади. У багатьох країнах, де йдуть війни, ситуація катастрофічно інша: уряди, банківські системи не працюють, а управлінням займаються міжнародні організації. В таких умовах дійсно не існує макрофінансової стабільності.
По-третє, важлива підтримка міжнародної спільноти. Минулого року Україна отримала $32 мільярди від міжнародних партнерів. Український бізнес сьогодні фінансує ЗСУ. Зарплату військовим платить український уряд за рахунок грошей українського бізнесу. Майже всі інші витрати – пенсії, зарплати держслужбовцям, соціальні витрати, субсидії тощо – сьогодні закриваються міжнародними партнерами, а це майже 50% бюджету. У минулому році це було $32 млрд, у цьому році сума складатиме більше $40 мільярдів: зараз ми над цим активно працюємо.
Тому я впевнений, що все буде нормально.
Що потрібно зробити в Україні, щоб найближчі 5-10 років швидко зростала економіка?
Варто розділяти питання бізнесу і країни.
Що потрібно робити бізнесу?
1) Платити податки.
2) Не вдаватися до корупції.
3) Український бізнес повинен мати свій голос у політиці.
4) Брати напрямок на Європейський Союз. Які ваші продукти, послуги можуть продаватися в ЄС? Це інші продукти, клієнти, потреби, мови, маркетинг тощо. Нам треба відійти від пострадянських стандартів. Європейський Союз – це фактично єдиний якір, який нас повʼязує із завтрашнім днем.
Що потрібно робити державі?
Я би уникав формулювання «швидке зростання». 10 років зростання на 3% – це краще, ніж 1 рік на 7%. Але для поступового рівного зростання важлива постійність політик, щоб наступники рухались у тому самому напрямку. Реформи – це не спринт і навіть не марафон. Важливо не тільки бігти, затримавши дихання на довгу дистанцію, але й передати естафету, не змінювати стратегію кожні 5 років. Ми маємо зосередитися на глибинних структурних реформах. У нас дуже великі проблеми з демографією, постачанням кадрів. З одного боку, є проблема безробіття, а з іншого – не вистачає 4-5 мільйонів осіб кваліфікованих спеціалістів (інженерів, технологів), потрібних для відбудови. У нас погана ситуація з продуктивністю праці, продуктивністю землі.
Потрібно багато реформ. Це урядові питання, але й бізнес повинен брати у них активну участь.
Що повинно статися, щоб українці повернулися додому?
Багато українців зараз отримали доступ до систем освіти, охорони здоров’я, транспорту Європи. Звісно, ми не станемо завтра Німеччиною чи Швейцарією, але мусимо показати, що зможемо відбудувати і побудувати нові міста, модернізувати школи.
Люди повинні зрозуміти, що в Україні буде працювати бізнес, що буде робота, наприклад, у рамках відновлення. І, звісно, питання безпеки – це головне.
Які поради ви можете дати українським малим і середнім підприємцям щодо побудови стратегії свого бізнесу, постановки цілей, визначення вектора руху в умовах невизначеності?
Є такий жарт: якщо ви почули або прочитали про якийсь тренд, то ви вже не встигли. Це означає, що його вже побачили і на ньому вже заробили інші. Тренди створюють можливості. Зупинімося за декількох найважливіших.
- Пришвидшення і збільшення фрагментації у світі. У 70-тих роках розпочався тренд на глобалізацію. З 2008 року, як показує статистика, глобалізація почала уповільнюватись. У рамках цієї фрагментації основне завдання України – щоб поділ світу пройшовся по наших східних кордонах, а не по західних.
- Digital-трансформація. Штучний інтелект – одне з найбільш визначальних явищ 2023 року. Цифрова трансформація є потужним драйвером для пришвидшення і зміни бізнесу.
- Sustainability, фокус на ESG (environmental, social and corporate governance). Кліматичні зміни призведуть до питання міграції. Треба бути готовими приймати людей з іншою релігією, культурою, мовою; надавати ім послуги.
І насамкінець – як підприємцям не втрачати мотивацію?
Коли я втрачаю мотивацію, то уявляю собі українського солдата в окопі. Яка у нього мотивація? Треба працювати, щоб платити зарплату, податки, фінансувати армію.
*Проєкт впроваджується ЄБРР за фінансування Швейцарії в рамках Фонду сприяння малому бізнесу ЄБРР (донори Фонду: Італія, Ірландія, Корея, Люксембург, Норвегія, США, Швейцарія, Швеція, Японія та ТайваньБізнес – Фонд Технічного Співробітництва ЄБРР).
